Друзям по пиятикі присвячую.
Я бачив закодованих п"яндик багато,
Процент малий хто кинув пить,
Забуть кайфовий світ так тяжко брате,
Більшість спилось,хто під хрестом лежить.
Бувало зранку гранчак на стіл,
І де та тільки бралася горілка,
Тепло у тіло,градус,хміль
Бувало солодко та іноді і гірко.
Скільки пригод,бували і дурні,
Горілка на хороше не наверне,
Які веселі незабутні дні,
Немає того, воно вже мертве.
Сварилась жінка,плакали батьки,
Та змій тримав в своїх обіймах,
Я самогон хлебтав,тонув в вині,
Бахус надійний друг,свавільний.
Як яке свято то хмільок зрання,
Жінка гостей встрічала і вітала,
А я з друзяками козу водив,а чи коня,
Мене штормило по двору кидало.
Було все мало жадібність яка,
Горілку винчиком і пивом запивали,́
Славна пиятка то й розмов ріка,
А в голові вже молоти кували.
Вже й на роботі в чарку зазирав,
Начальство наїзджало дуже рідко,
А нализавшись більш куняв.
Хоч в пиятиці дуже кріпкий.
Та все миналося,поволеньки текло,
Горілка в рюмки.щастя стороною,
Прозріння, так воно прийшло,
Було під пятьдесят, я став самим собою.
Оті всі коди то така фігня,
Треба ,щоб доля скрутила шию змію,
Між двох вогнів горілка,чи сім"я,
І сила волі та ще віра, дія.
Таки зумів болото перейшов,
Відмився від бруду осточортілого,
У добрий світ,новим прийшов,
А змію ні до самого до вирію.
ID:
869923
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.03.2020 00:44:37
© дата внесення змiн: 30.03.2020 00:44:37
автор: Не Тарас
Вкажіть причину вашої скарги
|
