Я лише тепер, увечері, зрозуміла.
Що розійшлись ми з тобою навік.
Я ж дотепер без тебе не вміла.
Треба вчитись будувати знайомства нові.
Випадково кожний день тебе згадую.
Ненавмисно, випадково, чи не так?
На хвилину підкорена твоєю владою.
Продовжую жити, без жодних ознак.
Лиш тепер розумію, що всі дні однотонні,
А думала я, що так сильно щаслива.
Ночі тепер вже не часто безсонні.
Я сплю, щоб приснитись тобі, не приснилась?
Я не хочу нічого чекати,
Я просто хочу змиритись.
Мені набридло від чогось втікати.
Хочу почати краще жити.
Все б нічого, та юність, та що була з тобою.
Кожний день мене топче своїми роками,
Ті роки пролетіли повз мене юрбою
А я залишилась сама,
без років і без тебе,
сама зі своїми страхами.
Ми знайомі з тобою не рік і не два(цілих сім).
Не півсотні, на жаль, і не тисячу років.
Як шкода, що не ти зараз тут, а печаль,
Котра ніяк не дасть мені спокій.
З твоєю постаттю часто блукатиму.
Пам'ятатиму, як на тебе дивилась.
Я повідомлень твоїх досі чекатиму:
"Привіт, ти сьогодні мені приснилась)".
