Сповзає млосно сонечко по стінах,
Бурмоче тихо радіо старе,
Прокинулася пам'ять в павутинах,
В якій ми вдвох з тобою в кабаре.
В нічному кабаре панянки долі,
Де танець танцювали почуття,
Де ми на сцені грали свої ролі,
В самому центрі нашого буття.
Хотілось тут лишитись і любити,
Але, на жаль, оркестр замовкав,
Згасали жирандолі, в'яли квіти,
Швейцар ключима двері замикав.
Лиш спогади продовжують ще жити,
Сидять у кулуарах наших душ,
Їдять і п'ють, сміються, наче діти,
На килимі сухих, зів'ялих руж.
Розлука їм гротескне соло грає,
Десь там, в панянки долі кабаре...
По стінах млосно сонечко сповзає,
Бурмоче тихо радіо старе...
***