Висить над кожним з нас Дамоклів меч,
Та ми його чомусь не помічаєм,
Що іноді проноситься, як смерч,
По черзі всіх повільно убиває.
Та ми живем, бо нам дано життя,
Радіємо, кохаєм і страждаєм.
Якісь в собі знаходим відкриття,
І рідко про той меч колись згадаєм.
А час іде, поволі ми старієм,
Мудрішими стаємо з року в рік,
Про меч отой, частіше думать вмієм,
Бо вже рокам своїм ведемо лік.
Коли прийде той час безповоротній,
Ми зробимо всі підсумки життя.
Підем туди, де будем безтурботні,
Не буде помилок там й каяття...
а таки - так, вірні думки, але коки дзвін не вдарить - мужик не перехреститься ... іноді і з віком, до людей не доходить, що над ними завис Дамоклів меч...
Ми зробимо всі підсумки життя,
Не буде помилок там й каяття.
Мудра думка складена рядками!
А Муза надихає рясними плодами!
Удачі Вам, дорога Надюшко і натхнення!
... іноді і з віком, до людей не доходить, що над ними завис Дамоклів меч...
