Давно мої згоріли почуття,
Як та троянда, що у полум’ї палає…
Життя проходить день за днем,
Де ніч всі нові мрії роз’їдає…
Нема в кохання й трепету того,
Бо десь у лозах літніх загубився,
У вишнях на верхівках затаївсь,
Чи в їх духмяній спілості втопився…
Давно застигли поцілунки на устах,
Не подаровані, не зірвані зухвало…
Життя втомилось, як підбитий птах –
Падінь і злетів в нім було чимало…
Роки минули у надії на добро
Та щастя не знайшло тоді адреси,
Тому було усе те, що було –
Не вийшло з мене, мабуть, й поетеси…
15.07.2020
#поезія_Іванна_Осос