Скрізь на поверхні символи й пророцтва:
Біленьке личко, як у чайки пір'ячко,
Стрімких падінь з висот свідоцтва.
Ім`я - це доля в боротьбі суцільній
З повітрям зверху моря глибиною
Напевно, створює паломництва мільйонів
Хвиль в напрямку високих берегів із горами.
Коса ч ерез лиман
тече у синє жовтими пісками,
летить за вітром втрачена птахом пір'їнка:
тут на Кавказі вмерла Українка.
Вона закохана була у світ і в Квітку кожну,
а темряву освітлювала творчістю.
Весь час боролася із Коха пошестю
жорстоку бійку програвала повністю.
Байок, здається, жодних не писала
і на поталу шукачам металу
тепер лежить чомусь на Байковому.
Який іще зв'язок між Зв'ягеля руїнами
і брилами Сурамської фортеції?
Напевно, камінці, якими можна в мене кинути
за ці не дуже вправнії сентенції.
а якщо «летить за вітром втрата птахова - пір‘їнка»? Звягеля - без апострофа, бо збіг двох приголосних в корені і перший не «р». на кшталт «свято», «дзвякнути»
псевдоням відповів на коментар Ulcus, 26.07.2020 - 10:29
"ім'я";
"через";
"птахом" – зайве; бо "втрачена птахом" – псевдопасивний зворот, неприпустиме;
текст відформатовано неохайно. там, де "не писала і", треба "не писала", а "і" має бути в новому рядку
тоді залиште птаха, але позбудьтеся псевдопасивного звороту.
"втрачена птахом пір'їнка" – лінгвістичний нонсенс, бо птах втратив сам, а не (хтось) втратив птахом