Цвіте осіння позолота
В природі і в моїй душі,
Котра із музою в польоті
Мені нашіптує вірші
Про світ жорстокий і прекрасний,
Про сутність віри і ідей,
Про всіх щасливих і нещасних,
Про вміння жить серед людей.
Думки складаю у букети,
Перебираю знов і знов,
Та тільки більшає секретів,
А з ними й сутності основ.
Срібляться коси сивиною,
Мережить доля свій узор,
Відгородитися стіною
Не маю прав я. Це позор,
Бо в цій землі коріння роду,
П’ю тут наснагу для душі
І долю власного народу
Вплітаю у вінок віршів!
22.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
