Розквітнув соняшником прапор в полі,
Схопився жовтий за небесну синь.
Немає кращої для мене долі,
Як народитись на твоїй землі,Волинь.
Немає ліпшої землі, як Україна!
Бо де ще так співають солов’ї?
Мабуть, тому і мова солов’їна,
І солов’їні є у нас гаї.
А ще калина, як краплини крові,
На землю струшує, щоб кожен пам’ятав,
За Україну ми життя віддать готові,
І імена всіх тих, хто вже віддав.
І довгоногі бузьки чи лелеки,
Що поселилися у маминім садку,
Стрункі карпатські сосни і смереки,
І узбережжя кримського піску.
А рушники!!! Як українські долі!!!
Підносячи гостинно хліб та сіль,
Ми все віддати можемо, крім волі,
Але шануємо традиції весіль.
І кожен з нас – частинка України –
Свята земля зродила міць сердець.
Тому й палають кетяги калини,
Бо українець означа борець.
Тож станьмо разом – поруч плече брата-
У думці кожного – бажання помогти.
І перша в кожного, а не остання хата,
Бо хто, коли не я? Бо хто, якщо не ти?
Бо хто, якщо не ми? Коли, як не сьогодні?
Роститимем дітей, садитимем сади?
Мій брате, подивись, ми на краю безодні –
Знайди свій вірний шлях – бо хто, коли не ти?