На підвіконні кіт дрімає,
Чи бачить й він цікаві сни?
Можливо, мишку в сні спіймає,
І чує: поряд, тут вони.
Торкає мишка ось за вуса,
Вкусила зубками за хвіст.
А я дивлюся і сміюся:
Чи влаштував собі кіт піст?
Та ні! Жаліє кіт біленьку,
Він в дружбі з мишкою живе.
І розуміє це гладенька,
Та вигляд все ж не подає.
Люблю своїх маленьких друзів,
Зернятка мишці принесу.
І до кота я не байдужа:
Сметанка свіжа - поласуй.
Отак ідуть все дні за днями,
Міцніє дружба кожен день.
І в мене менше вже зітхання,
І надають мені натхнень...
Нехай не тільки Ваші маленькі друзі надають Вам,дорога Надійко натхнення, а воно стукає у Ваше віконце щоденно! Дай Боже, щоб усе так і було! Щастя Вам, палких почуттів та емоцій!
Завжди звертаю увагу на виховний момент в дитячому творі, а він у Вас вдався. Дуже гарна і цінна казочка для дітей, Надійко, виховує дружбу, товариські взаємини.
чудовий дитячий світ у Вашій ліриці, пані Надіє, мальовничо для діток пишете 
