Якщо у далечі морській
темніє, доглядач старий
на вежі робить світ яснішим.
Колись він плив на зло штормам,
як буревій вали здіймав,
тепер показує курс іншим.
Посеред зоряних безсонь
він свій запалює вогонь,
який спалахує примарно
в незвіданих чужих світах,
спрямовує на вірний шлях,
щоб кораблі пливли не марно…
Він заглядає без зусиль
через високі гребні хвиль
та бачить в штормовій безодні,
як даль долають кораблі
там, поза межами Землі,
там, де блищать зірки холодні.
29.09.2020р.
майстерно, пане Анатолію, цікаво написали 
