розумієш, так склалося, що без тебе тепер важко?
без тебе сумно, пташко
і сонце не світить яскраво
і небо не так манить
ти розумієш без тебе тупо і не цікаво
незнаю, що зможе мене зупинить
я втрачаю літери, списую речення
виписую тебе і не приймаю більше заперечення
гублю потрохи вірші, спалюю книги
ти розумієш, що без тебе сіро?
без тебе тепер хмуро
я незнаю в які кричати двері, щоб нарешті мене ти почула
з’явишся завтра
зміню «сіро» на «кльово»
зміню все у місті, навіть архітектора
ти розумієш, так вийшло, що з тобою кайфово
так склалося десь зверху, а може і ні
але можу сказати точно
без тебе тепер важко проходять дні.
