Не люблю виставляти напокАз
Ні біль, ні радість, щастя ні скорботу.
Не бачу сенсу щоб іти раз в раз
На ешафот неначе на роботу.
Платити частками душі
Волію лиш за те, що найдорожче.
А про пустельні міражі
Лише хороша книга хай шепоче…
«Метати бісером серед свиней»
Давно вже перестала. А навіщо!
Не перший день живу серед людей
І можу обійтись без снів провіщих.
Нема на лобі в кожного значків
Він друг чи ворог, бреше чи правдивий
Ніхто не дасть гарантій поготів
Хто зрадить, а хто вірний, хто фальшивий.
Нема й не буде, отже обирати
Самим доводиться в житті.
Не обирають Батьківщину й Мати –
Духовні цінності святі!
Все інше надто вже мінливе
Сьогодні мінус – завтра плюс,
От тільки друзі!.. це важливо!
За них я Богу помолюсь!
Їх небагато, та надійні!
Дай Бог щоб в кожного булИ.
Прості і щирі не стихійні,
Щоб в спільних поглядах жилИ.
Та ще родина, дім затишний,
Люблячі очі, сміх дитячий.
За них я дякую Всевишній
І буду все життя благати!
Щоб Ти відвів від них печалі,
Щоб дав їм розум, щастя, сили.
Щоб на життєвім карнавалі
У них всі ролі були білі.
Щоб на столі завжди був хліб,
Біда щоб дім їх обминала.
Щоб на Різдво багатий сніп
Їм щедро доля дарувала.
Щоб діти чемними були,
Батьків і старших шанували.
Щоб всі у злагоді жили
Й дороги в Храм не забували.
