Наскільки, тонка грань,
між закоханістю і любов'ю.
Наскільки, тонка грань, між серцем і душею.
Наскільки, тонка між надією і тугою.
Наскільки, тонка між тобою і мною.
Життя, свої грані відполірувало,
сміливо з нами грало,
до білого розжару.
Як усвідомлену грань "гріха",
її продовжити не змогла.
"Добре зло" нерозділеного кохання
ще "парить" мізки.
Складна "хімія" виходить.
Так і час, на жаль,
її не лікує, тільки душу
турбує..
Грань, як це складно,
хіба з нею вижити можна.
Грань, як межа,
яку переступити серце
намагається.
Душа ж, боїться, але все одно
до любові прагне схиляється.