Ти рахуєш днями свою любов,
А я не рахую зо́всім,
Бо це, скажу тобі, немов
Іти в туман наосліп.
Рахуєш точно до хвилини
Та старання марні,
Оскільки довгі літні днини
Не такі безхмарні.
А потім час переведуть –
Усі годинники зіб’ються.
У підрахунках каламуть,
Із підрахунків усі сміються.
А я точно знаю, що ти – технар;
Любов не без аварій.
Ну скинь із себе той тягар,
Бо ж я – гуманітарій.