Славетна Брацлавська земля
На нивах рідного Поділля.
Навіки мила, бо своя,
Наснага на любов та вміння.
Яку ж ту мудрість має слово,
Яку ж та назва має міць!
Ознаки ці невипадково
є рисами козацьких лиць.
Земля дідів — серця єднала!
Згадаймо славу Богуна —
Івана Гонту слава знала
Й онукам в спадок віддана!
Це лицарство, це вільне братство,
Стремління Божого сини!
Вони карали сите панство
З Варшави й підлої Москви.
Зростила Стуса Василя,
Таких як він поетів мало,
В нім сила слова ожила,
В нім ожила козацька слава!
Я запитаю вас — чому,
Цю землю досі так грабують
Та потурають москалю,
Та честь дідів за гріш купують?
Давно вже браття ми не ті …
Набридло нам у рабстві жити,
Бо в нас коріння не такі,
Бо в нас рождались волі діти.