Arthur Rimbaud «Ma Boheme»
Я мандрував. В кишенях оселився вітер,
Моє манаття було пугалу взірець;
Я йшов до тебе, Музо, найдорожча в світі,
І мріяв про кохання молодих сердець.
Мої штани світилися дірками.
Сповитий римами щоночі, мов малюк
Вдивлявся в небо я, осяяне зірками -
Те сяйво перлами торкнулось моїх рук.
На небі Шлях Чумацький майорів,
Багрянцем вересень та зорями горів.
Той зорепад - наче вино – п'янив щоночі;
Безодня Всесвіту відкрила мені очі -
Химерні постаті я мав за товариство,
І замість струн бринчав шнурками урочисто.
