Догорає тихо вечір,
Знов приходить ніч.
І спада журба на плечі,
Та не в тому річ.
Не тому, що холод, темінь,
Десь блука весна,
А тому, що пізня осінь,
В душу зазира.
Як душі підняти настрій,
Ці прогнать думки?
Може, ті згадати айстри,
Осені квітки?
Пам"ятаєш день осінній,
Дощ, як із відра?
Оці згадки вкрив вже іній,
Зустріч застара.
Квіти осені червоні,
Дарував колись.
Зараз квітнуть у вазоні...
Мрії ж не збулись...
Чудово написала Надюшо, хоч і з краплинкою суму, та все ж так прекрасно розкрила тему!!! Браво!!! Прекрасна поезія!!! Нехай весна тобі підніме настрій і торкнеться сонячними промінчиками!!!