я вже звикаю бути винуватцем
чиїхось негараздів та й хвороб
єдиний порятунок в чорній праці
знаходжу ніби й справді чорнороб
та де чиїхось всі близькі ми люди
колеги друзі родичі рідня
світогляд різний міміки облуда
щоразу щомиттєвості щодня
дивлюсь і бачу знаю й розумію
але пояснень мало лиш своїх
всихає найостанніша надія
народжується перший справжній гріх
мовчу й мовчу і вже не сподіваюсь
знайти слова які ж вони малі
бо може й справді я того не знаю
що винен в різних бідах на землі
***
