Поема
Рожденному, несотворенному Христу
і Цариці Неба і землі
Всемилосердній Марії
з любов’ю присвячується
1
Скільки моє серце не огороджуй...
Боже,
Боже,
чи пошли по листочкові
кожному
Але яке моє серце
викликав, Боже!
аж відвикнути сяяти —
небо не може...
І скільки мою душу не огороджуй...
Але як в душі народилась
білість!
В якому б він
дневі —
як в білому тілі...
А він біле сяйво
носити може... —
і я як брат-вересень
випадаю за огорожі!
шукаю
де серце
і в ньому
просяять
можемо!
2
Любов в красі є
любов красу
у саме денце всіє
Вознеслася ще
вереснева пісня Манасії
Прозорості вступилася
позавчорашня
ще
волога
В Прозорості! —
вам — змога Бога!!
3
тривога — це волога
і кликнуть
ви тривожні — йдіть в кіно
там є тривога
там є кіно
кіно і сонце
а що ви дивитесь давно
це сонце і кіно...
чи не тому що відреклися Бога
ще закопаються
й під землю —
це мов підуть в кіно
в прозорості ж
є змога Бога
і скрізь тривога — скрізь
волога
мов підсушитися! —
знайти дорогу
й прозорості найбільшу змогу
а ангели читають —
а як слово впадатиме
під землю
де вже всі є
Бог всіє
всі у красі є
як потенційно всі —
в любові є!
4
Радість і мир, і простота, і спокій
чи не тому —
що це любов?
що це жнива
і це жнива ясніючі — високі
котять перлини
чиїйсь душі що спочива
та й ожива
котять перлини
із поцілунками
глибокими
біла роса ці колоски поназива...
ми думаєм що це тільки
слова
але чому так просяться слова?
хто любить
тайно слізок серця
нахова
Божій росі
видно куди збиратися
допоки
знов — сіять радість мир
і простоту
і спокій
і проявляється Божа любов
що завжди дихає
й цілує — знов і знов...
Христос народиться
04.09.2021,
05.09.2021, з причастям,
Київ
