Чого ти кажеш воювати?
Ти кажеш: треба всіх прощать?
Он запитай, йде сива мати
у цинку сина проводжать.
Ти кажеш: є любов на світі.
Я кажу теж, та не для всіх:
он діти, в савани сповиті,
а ті жирують від утіх!
Ти кажеш: що є сила в правді!
Я кажу теж, коли для всіх!
Найбільше я кажу це владі,
що підлість — то є смертний гріх.
Ти кажеш всім, що все минеться,
що світло ось прийде до нас.
Мені так, брате, не здається,
бо труїть душі чадний газ.
Ти не кажи, що сила в грОшах,
що мир врятують королі.
Рятують ті, що он на ношах
несуть поранених братів.
Ти кажеш: всім людська свідомість
надасть шляхетності та сил.
Я кажу — ні! Бо тільки совість
та море праведних могил!
Зворушливо до сліз! Болить душа читаючи такі рядочки, болить душа коли бачиш сльози матерів, батьків, дітей... Світ котиться у прірву, кругом жорстокість і не правда...