Ось де ти, згубо –
Ребром повертаєшся, колеш.
Серце ковтнула,
Як хмари зажурене сонце,
Головоногі,
У головоломці похмурій
М’яз кам’яніє.
У мушлі –
Дві стулки та пустка.
Не розгойдає
Тебе ні печаль, ані радість.
Сон кришталевий
Вартує глибинна байдужість.
Рифи підводні –
Невидимі зовні химери,
Захист руйнують,
Піском засипаючи сутність –
Ні, то не перли,
То граду холодного грона
Стигнуть безпросвітком,
Крила двостулкових лущать.
Сон кришталевий,
Пусти мою зранену душу,
З мушлі на волю –
Я сонце
Побачити мушу,
Що вийде з-за хмар.
