Плине осінь.
Ледь помітно плине,
Через Десну плине у човні,
Запаливши кучері калині,
Посмішку послала і мені.
Й опинилась
Я в її тенетах,
Пригубила неземну красу,
Й полилися із душі куплети.
Музу теж у осінь запрошу.
Там листочки
З вітром на бруківці
«Гопачок» танцюють, «Краков’як»,
Аж тремтять у кожного колінця,
Лиш один від холоду закляк.
Я візьму його
В свої долоні,
Відігрію подихом своїм:
«Ми обоє в осені полоні,
Будеш гостем ти тепер моїм».
23.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Полон приємний і жаданий.
Він так вражає й пестить нас.
Усе, чим осінь люд наш манить,
Тепло, лірично, Ганю. Доброго вам настрою і здоров'я.
