Моєму доброму знайомому Юрі Р. присв"ячую
Зупинити хоч би хвилину.
відмотати назад роки,
але час невблаганно й невпинно,
мчав тебе в пенсіонні дні.
Не чекав,а вони пролетіли,
тільки в пам"яті плачуть струною,
не судилося збутись всім мріям,
та й надії навпіл з сивиною.
Все в турботах,то діти,то внуки,
заглянь в паспорт,осінь прийшла,
хоч втомилися твої руки,
та ти в роботі з рання допізна.
Про матусю не забуваєш,
і сестрі підставляєш плече,
все "розрулюєш", про все знаєш,
мабуть в серці добро живе.
Та і ти вже дозрів мій друже,
старість тихо торкає крилом,
все слабіше на грядках плужиш,
та й горілку не п"єш відром.
Чоловіче тобі під силу,
бо мисливець,природний хист,
вполював не одного зайчину,
на вовків ходив і на лис.
Тебе бджоли солодким частують,
хліб вирощуєш вірний шлях,
тільки зозулі невпинно кукують,
докувались,що вже шістдесят.
І вже стукає в твої двері,
дівка-пенсія ще молода,
запроси до своєї оселі,
пригости келишком вина.
Раз на місяць сума кругленька,
капне як подарунок з небес,
дочекався мабуть раденький,
от тобі й не буває чудес.
Скажу так:"Може в цьому вариві,
пролетять непомітно роки,
і в твоєму потертому паспорті,
цифри впишуть один й два нулі.́
... дивився як в Японії заповнюють анкети для щеплення – там на графу ВІК виділено три цифри – так шо прийдеться докинути ще один нуль чи то середі, чи то с заду
Дуже гарно! 
