Вже пізня осінь із дощами,
Упав останній жовтий лист.
І вже зайомими стежками,
Веде у зиму падолист.
Похмурі дні ще щось чекають,
В надії - промінь промайне.
Але вони це добре знають,
Якщо ще й буде, то - мине.
Осінній сон - дерева в сплячці,
Які ви бачите все ж сни?
Лишився лист он на гіллячці,
Торкнув душевної струни.
В задумі й вітер, що чекає?
Нащо струсив з дерев листву?
Та він помилку свою знає,
Не повернутись їм в весну...
Зберіг він землю від морозів,
Що буде спати до весни.
Їй збереже тепло, він в змозі,
Тому й не бачить тут вини...
Вже листопад з нами прямує,
Веде природу в пізню осінь.
Людське тепло зігріє душі,
Час зупинити ми не в змозі.
Гарно та майстерно провели нас у осінню подорож, дорога Надюшко! Гарного Вам настрою та душевного тепла!Удачі море та добра!
Теплі роздуми про пізню осінь! Гадаю дочекаємося весни,нам би лиш зиму протриматись! 
Гарного дня Вам і натхнення! 
