Хотіла б я потрапити в той край
Серед степів, порослих ковилою.
Там пінивсь невеличкий водограй
Над річкою з прозорою водою.
А береги, скелясті і круті,
Природа пишним різнотрав"ям вкрила.
Над бистриною верби у воді
Свої розкішні коси розпустили,
Латаття жовте в коси заплели
І слухали історії кохання.
Водяник ними з мавками діливсь
Під хвиль неспішний шепіт і зітхання.
Неподалік стояв густий гайок.
Там розквітали проліски весною,
І соловейка ніжний голосок
В гайку лунав погожою порою.
Чудовий світ, загублений в степах
Прекрасної моєї України,
Тепер існуєш ти лише у снах.
Нещадний час вкрив бур"яном стежини.
Зустріла нещодавно я одну
Гарненьку мавку в одязі дівчини,
Натомлену, печальну і сумну.
Вона розповіла страшні новини:
"Загиджена, засмічена ріка
Вражає каламутною водою.
Зрубали верби. Вже нема гайка
І тих степів, зарослих ковилою.
Наш соловей в Італію подавсь,
Піснями іноземних фей чарує.
Водяник вже у Польщі прописавсь,
На полі полуничному гарує.
А мавки всі по світу розбрелись,
В путанах, у прислузі на чужині.
Чарівний край, знайомий вам колись,
Змінивсь.Його ви не впізнали б нині."
"Хто це зробив? Хто знищив цю красу?-
Спитала я,-негідники-чужинці?"
Змахнула мавка зі щоки сльозу:
"Свої красу згубили. Українці."
5 серпня 2021року
Тяжка, хвилююча година...
Нема Пророка серед нас!
Прийде, прийде той час,
Коли проснеться Україна! Будемо вірити...виживемо, ще не такі часи переживали наші прадіди.
Зворушлива, гірка правда, яку так майстерно, щемно описали у вірші. Дуже сподобався вірш змістовним викладанням думки і громадянською позицією авторки.