Скресає сніг повільно і неспішно,
В моїх думках: весна десь вже іде.
Під снігом проліски шукати - смішно.
Про це надія швидко відпаде.
Зима зморилась, йде на відпочинок,
Чи, може, заграває із весною?
Так недоречний зими вчинок,
Вона здається тут смішною.
Але весна спокусі піддається,
І робить перші кроки весняні.
Зима чомусь порядною здається,
І вчинки її бачить не прості.
Але на ранок вже не так, як вчора,
Зима свій посох знову підняла.
Побачили, як вмілого актора,
У свої руки знову все взяла.
Тріщить мороз, скувала всі річки,
Думки про вЕсну всі порозганяла.
І замела знайомі всі стежки,
Щоб ми її по - справжньому сприймали...
Чудова поезія! Красиво, майстерно змальована картина! А в нас,то ніби осінь...Набундючилось небо, не хоче зиму прославляти...певно дощем хоче поливати...Гарного вечора Вам!