– Добридень Галюню, а чого це ти зрання така весела,– з цікавістю промовила Уляна. Привітавшись із сусідкою підійшла до паркану ближче.
– Добридень, добридень,– Галя зробила теж крок назустріч, поклала мобілку до кишені, і засяяла в променях ранкового сонця. – Свати до мене їдуть!
– Свати, які ще свати? Донька заміжня, онучка в тебе ще школярка,
– Ой, Улясю,– Галя злегка почервоніла, наче юне дівча, – та до мене ці свати їдуть. Мене сватати будуть!
До речі: як тобі моя зачіска?
– Ну ти, подруго і видала. Ха -ха-ха, ти заміж? Сватів вона жде. І від кого ж це ти там їх вижидаєш? Від Петра, так він вже старий і немічний, йому не жінку – доглядальницю треба.
Чи може Микола знову кепкує? Так цей усім нашим вдовам по черзі руку і серце пропонує..
Уляна хотіла ще чимось ущипнути Галю, але співрозмовниці було байдуже. ,,Молода" протерла окуляри, усміхнулася і наче пава, попливла до хати.
Уляна оторопіла. Набрала повні груди повітря. Затаїла подих і від несподіванки ледве видихнула...
Дуже сподобалось! З Новим роком Вас, Світланко! Всіх земних благ! Хай збуваються всі мрії 
