ями згаслих очей чемно обходиш поглядом
хто б не сів на плече – буде сидіти тихо_
в світі зайвих речей роєм гріхи та спогади
з верховіття ялини янгол лякає лихо_
>
котра зірка-полин промайнула_ бажанням збутися_
зазирають у душу тричі забуті всує_
твої внутрішні звірі на ланцюгах мордуються
не показуй назовні_ привидам не пасує_
>
по підталих льодах, по слідах до безодні зречення
вздовж кислотних абстракцій гірлянд у розбитих вікнах
смуга біла за чорною, ствердження / заперечення
врешті впійману мить в пастці тримай довіку_