В легкій, безмежній тишині,
Що вколо ніжно все сповила,
Сам ангел появивсь мені,
Здійняв вмить наді мною крила.
Прихильним голосом спитав:
«Що потребуєш ти, мій сину?»
Без зайвих слів я відказав:
«Залиту щастям Батьківщину,
Щоб в кожній хаті панував
Достаток, мир, душевний спокій,
А мозок з серцем вирував
Завжди в гармонії глибокій,
Щоб світ з усім, що в нім, заграв
У всесвіт чудо-пишнотою,
Який в палкі б обійми взяв
Його з любов’ю дорогою».
І раптом ангел хутко згас,
Немов мені це все наснилось,
Та все, що загадав я, враз
До краплі з точністю здійснилось.
Євген Ковальчук, 10. 07. 2010