Друг пера собі пробачить нічні недосипання,
Усі життєві дні, що подаровані словам,
Друг пера щасливим стане від розмаху коливання,
Відтоді як віддав себе римованим рядкам.
Друг пера знаходить сонце в затьмарених стежинах,
Велику радість в сяйві, що лежить від зір в струмках,
П'янить його натхнення ліпше ніж найкращі вина,
Він літає з ним на крилах в небі синім наче птах.
Друг пера шукає миті серед зайнятого часу,
Щоб помріяти тихенько, скласти подумки сюжет,
У кишені має ручку замість цінної прикраси,
Сам малює світ казковий, папід до нього - то білет.
Без нього день в тумані бути, розмірковувати розмір,
Підбирати сотні слів і сотні правил на запас,
Тривожить серце й душу рима знає кожний,
Об'єднує захоплення творити диво нас.
Життя відтоді неспокійне і цікаве одночасно,
Неможливо обійтися від складання тих цитат,
Які не просто літерами стали а прекрасними,
Духовними надбаннями ціннішими карат.
Не зрозуміє сенс лиш той, хто не віддав себе для слова,
Хто не чув як серце в грудях від натхнення завмира,
І не втекти від цього завтра а нести до свого скону,
Знає і усе пробачить вірний друг свого пера.
Гарно! 
