По склу вiконному
В салонi сонному
Маршрутки повзала
Якась комаха.
Зривалася зi скла,
Уперто вверх повзла,
Не мала виходу
Ота невдаха.
Маршрутку всю трясло
I деренчало скло.
Народу байдуже.
Де та підмога?
Ще трохи, он, вона,
Щiлина рятiвна,
На самому верху...
Ех, знов пiдлога.
А за вiкном весна
Барвиста i ясна.
Свобода i тепло
Бентежать душу.
Дзижчить мала на склi
В ранковiй сизiй млi:
"До волi, до дiток
Вернутись мушу."
Повзи хутчiш, давай!
Тебе чекає рай.
Тiкай iз пастки геть!
Ось-ось... Ще трошки...
Займалася зоря.
Мов крапля янтаря,
Виднiлася на склi
Маленька мошка.
28.01.2022
Така спостережливість! 
