Я поволі із школи йду,
Свою біль колишу терпляче...
Не скажу про свою біду
Гіркоту на душі дитячу.
В голові тисячі думок.
Що ж так важко мені ступати?
Та іду я за кроком крок-
Не прийнята у жовтеняти.
Недостатньо було "зірочок"
Ось чому так душа боліла.
Із маленьким Володей значок
Не засяяв на фартушці зліва.
Аж тепер мені думка прийшла,
Коли роки пройшли, відшуміли
Ті значки були - символи зла,
Які душі дітей згубили.
Ні значків тепер, ні картин
Із вождями в червоних квітах
Дотлівають серед павутин...
А повинно в вогні згоріти!
Хай всі знають дитячу біду
Й гіркоту мою не дитячу,
Я забула й до щастя йду.
Я всміхаюся. Я не плачу!
27.01.2022р. 13-31
