спалено пластмасові вінки
сховано під оксамит ікони
щось звірине кличе крізь віки
слухає як ніч клянуть вовки
і малює очі на долонях_
>
скроні їй оздобить попіл/сніг
погляд стане медом перекислим
вона йде в подобовий барліг
як худоба млява під батіг
срібний хрест здирає, рве намисто_
>
годувала демонів з руки
схимників манила до безодні
лущать шиби янголи/круки
її сни - у склянці павуки,
дні її весни пусті й холодні_
>
входить з острахом її причинна тінь
у першогріха криваву воду,
стане соромом чиїх хмільних видінь
гонор чий принизить до молінь
в рясу тлінну заховавши вроду_
