Я сьогодні в розпачі таємному,
Все життя пішло під хвіст коту.
Я в інсайті, дуже неприємному,
Бо, здається, я обрав не ту.
Я усе сприймав серйозно й зважено:
Попили ми каву раз чи два.
І мені здалось, що Танька вражена
мною, ще від самого Різдва.
А сьогодні серце так і «Айкнуло» —
Відчував, що жде якась гроза.
Танька! Ти чого мене не лайкнула?
Я ж не знав, що ти така коза!
Я свою світлину, зняту мамою,
Виклав, ще години дві назад.
А у тебе серце брама-брамою
І дарма, що симпатичний зад.
Змию цю ганьбу! (Якраз в процесі я),
А думок про тебе, як мишей.
Мама каже, що твоя агресія,
Через гріх жадоби до грошей.
Ти не думай, я не те щоб…Маю я
Хист до подарунків і ідей,
Вчора виясняв, в тісній компанії,
Розмір цілих двох твоїх грудей.
Капризуєш, як теля годоване,
Та не бійся, я не відступив!
Щоб було корисним подароване,
Я тобі рулетку вже купив.
Зараз цей сюрприз тобі гарнесенько,
Запакую й викладу в інсту.
Біля тебе ж мачо. бач, дурнесенька,
А обрати міг я геть не ту.