Щоб не зломило дух солдата,
Піддай наснаги йти вперед,
І там у пеклі відстояти
Свій прапор неба і землі.
Трусне земля тендітне тіло,
Ні він не мертвий, він живий,
Суворим поглядом жорстоким,
Калічить ненависть і біль.
І вік в окопах миєш сажу,
Скажений дощ кістки розмив,
А там далеко мати сива,
Згадає посмішку щасливу.
Все залишилось на листах,
Де кров в бою і грала сила,
Ламала, нівечила гріх,
Аж поки сонце за ближчало.
Тремтіли мамині слова,
Життя таке не справедливе,
Борися синку до кінця,
І вір, що темрява відступить.
І тільки впали до землі,
Разом із квітами в могилу,
Борців за правду і любов,
Земля сховала очі милі.
Ні не відступиться душа,
Коли ненависть крає тіло,
Коли жахливий, дикий плач,
Серця розірвані тривожить.
