поряд – тіні німі, на межі поміж пеклом та раєм
ритуальні ножі відзеркалюють погляду блиск
він читає пітьмі передсмертні вірші самурая
він стоїть на горі_ як граніт/ моноліт/ обеліск_
>
щемний стрекіт частот, втаємничений погляд крізь вічність
пустоцвіти думок вигорають від іскри сумління
його пам’ять ще там_ у далекому мертвому січні
злам кривої буття / крики в кронах / вузлами коріння_
>
сморід миро ікон / рубікону кривавого піна
тіні вже на колінах, тепер бо ні кроку назад
споконвічний закон навертає до збору каміння
під рулади вовків і завпокій сирен серенад_
