Ти жив, як вітер над вкраїнським краєм,
що вже перетворився в буревій.
А наші тут живі серця палають,
а ти мій друже у віках живи.
Живи серед живих. В серцях любов'ю,
заграй в барвниках пам’яті вогнем.
Тепер і ти скропив цю землю кров'ю!
Тепер твоїм воюємо мечем!
Спочинь мій друже.
За долю Батьківщини
турботи всі за тебе понесем.
В борні здобудем щастя Україні,
і волю твоїм праведним мечем!
Твої рядки розчиняться струмками,
в крові усіх майбутніх поколінь,
засяють щирими думками і віршами,
у молитві божественних створінь.
Немає смерті. Я у смерть не вірю.
Дух воїна і воїнства не вмре!
В жертовність вірю, невмирущу, щиру,
і в те що Україна понад все!
Дуже болісна звістка, яка мене шокувала. Я був знайомий з Юрієм Руфом, хоча ми не були друзями, але маю книжки з його автографом і пару фото. Я мав честь знати чудову, талановиту, людину, поета, щирого і люблячого всім серцем свою рідну землю українця. Ця *** війна забирає найкращих з кращих.
З початку війни Ю. Руф вступив у загін 24 окремої механізованої бригади ЗСУ. У мирний час - поет, вчений, засновник проекту "ДУХ НАЦІЇ", був незмінним ведучим фестивалю " Холодний Яр".
Царство Небесне великому українцю...
"Мені дуже шкода і душа у скорботі плаче, прощавай щирий друже, нехай тихо пливе по Тисині кача"...
Шкода, що війна забирає кращих... Пухом земля і вічна пам'ять Юрію! 
