Він по сирені не ховається. В підвал
Заходить іноді з людьми поговорити.
Живе на поверсі. Літак дах причесав.
Вікна транслюють зарева будинків вбитих.
На кожен вибух озивається бетон.
Тупим відлуння стіни б’є, здригає гострим.
Зайшовся вихром в небі смерті легіон…
А він нап’яв навушники, розсівся гостем.
Нап’яв навушники, ввімкнув старе кіно.
Потвора страху не загоне у тенета.
Він для реальності помер давним-давно.
В стрічці новин страждання фільмом без сюжету.
Не вірять росіяни в те, що йде війна?
Їм намальована ілюзії потвора
Приємніша. У всього є своя ціна.
Був вибір в нас. Жаль «По приколу» взяло гору.
Був вибір правду заховали під сукно.
Закрили очі, та не зникла небезпека.
Реальність горем втрат занурює на дно.
Не всі прочунялись, комусь війна далека.
