Є ненависть, є ярість, є відраза,
Безсила злоба, туга, каяття,
Що серцем не розпізнана загроза,
В червоний красить все твоє буття.
Що жив так легко, нехтуючи правду,
Що не повірив сивим праотцям,
Що діти нині платять в домовинах
За братство злидням, проклятим катам.
Ні мови, а ні віри, а ні пісні,
Чужої більше в душу не пройдуть.
"Московськая культура"- то на вістрі,
За нею- танки й БТРи пруть.
У серці лють - безмежна, безпощадна.
Що пінить, рве, немов вулкан бурлить.
Ми маємо за кров помстить нещадно,
І не впустить вагання ні на мить.
Чого немає?- катма страху.
Для нього місця в серці не лишив.
Нема шляху назад, ми не повернем.
Допоки суд земний все не скінчить.
