Щоранку любо усміхнувшись
До мене, лагіднеє сонце,
Промінням віч моїх торкнувшись,
Мене вітає крізь віконце,
Енергією наповняє
Мене на день прийдешній всенький
І любо двері відчиняє
Мені в незнаний світ новенький;
У світ, в якому все зв’язалось –
До суму радість, щастя к горю,
Та, що б зі мною там не сталось,
Я знаю, все пройду, поборю.
Адже від того, як зустріну
Ще зранку день, який надходить,
Залежить, як я кожну зміну
Його переживу, що вродить.
Як з кислим виразом обличчя
День стріну сяк-так, як прийдеться,
Про пишнеє його величчя
Мені забути доведеться.
Проте, якщо з лицем я світлим
Надам початок дню новому,
Його я проведу розквітлим
В душі, забувши біль і втому.
Тому слід кожний день стрічати,
Неначе він останній в тебе,
На потім справ не відкладати,
Щомиті жити всмак для себе,
Щоб план життя твій неприступний
Ішов завжди на план передній,
Сьогоднішній день і наступний
Ще кращим був за попередній.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2018
