Не поспішай мені писати
Та і чекати теж забудь,
Я так хотів тебе кохати
Та, мабуть, інша буде путь.
Я чув слова, що ти щаслива
І що до мене не жила,
Що ти тому така вродлива,
Бо всю для мене берегла.
Ми вечорами відчували,
Чого мільйонам не дано,
Жили не просто, а кохали,
Відкрили пристрасті вікно.
Ми не могли ніяк заснути
До пізніх злюблених ночей
Та не могли чомусь збагнути
Простих і правильних речей.
Кохання, що дано взаємним -
Це Божий дар і не для всіх,
Мабуть той вечір був затемним,
Щоб зрозуміти, це не гріх
Віддати всю себе для мене,
І розчинитися в мені,
Для тебе й я живу, напевно,
І наяву! Не уві сні!
Я не проситиму писати
Та і раніш тепер засну.
Не припиню тебе кохати,
Але й в тобі не потону…