Хай скінчиться війна
Й пов’язане усе
Із нею, бо ж вона
Добра нам не несе,
А лиш жорстоке зло,
Що нівечить життя,
Їх розбива, мов скло,
Без краплі співчуття.
Нема в ній світла, ні.
В ній лиш сама пітьма,
Яка і ночі, й дні
Її, мов обійма.
Її мета одна –
Забрать чиєсь життя.
Ним живиться вона.
Людськії почуття
Для неї – нуль, ніщо.
Для неї їх нема.
Адже всяк знає, що
Вона глуха, німа.
Ніяких почуттів
Немає в неї, ні,
Хоча без жодних слів
Насправді, не у сні
Лиш темні почуття
В людей тих виклика,
Які без співчуття
Її ведуть. Яка
На них жде доля? Зна
Це кожен. Не щадить
Нікого ж бо війна.
Хай, може, пощастить
Раз, два, а в третій раз
Вона в неждану мить
Життя позбавить враз,
Зненацька, раптом, вмить.
Євген Ковальчук, 26. 10. 2021