Ти в снах приходиш,
Посміхаєшся і йдеш.
Не розмовляєш , лиш киваєш головою.
Своїм приходом ти надію подаєш,
Що ти живий і все гаразд з тобою.
Уже два тижні ти додому не дзвонив.
Можливо глушать, чи зв"язку не має.
Нам інтернет про Маріуполь розповів,
Тепер від сина телефон ховаю.
Вночі , від тебе я листи пишу.
Кидаю вранці у поштову скриньку.
Назар прокинеться і я спішу
Від тата принести йому новинку.
І він танцює, щоб листа заполучить.
Сам обережно відкрива конверта.
-Читай скоріш:-до мене підбіжить...
В собі я плачу, я в душі роздерта.
Але при синові ні-ні, я посміхаюсь.
Читаю голосно,твій копіюю голос,
Що ти не дзвониш,перед сином вибачаюсь.
І лагідно йому куйовджу волос.
Розказую:-В нас тихо,не стріляють.
Учора ми каталися на танкі.
От іншим повезло, у літаку літають.
Яка смачна тушонка ,у залізній банці.
Про те , як дуже скучив ти за нами.
Частенько фотки наші розглядаєш.
-Рости великий, слухай мамку.-
Нас любиш, зустрічі чекаєш.
Назар прибіг, приніс твою зимову шапку:
-Понюхай! Вона пахне , мовби тато!-
Душа наповнена любов"ю змалку.
Для щастя треба зовсім не багато.
Весь день для тебе ми листи писали.
Малюнки малювали разом.
Свою любов в конверт поклали,
Його ти прочитаєш , з часом...
Малий заснув із шапкою в обіймах.
Легка усмішка розтягнулась на лиці
А я дивлюсь на свій мобільний...
Пекучі сльози покотились по щоці.
Молю я бога. Хай нам допоможе.
Тебе від лиха і від кулі захистить.
Я вірю! Знаю ! Це він зможе.
Бо як без віри ,нам на світі жить.
4.04.2022р. Олександр Степан.
Після сотень років боротьби ,нам дуже легко далася незалежність.Наробили помилок не засвоїли уроки ,які кров"ю були написані в нашій історії.Тепер несемо за це покаранняюАле я упевнений , що нічого росто так не стається. І сонце перемоги засяє над Україною, та зпепелить усих проклятих ворогів, як зовнішніх так і внутрішніх. Бережи нас Господь !
