|
Нижче подаю передрук моєї рецензії
на книгу Богдана Мацелюха, опублі-
кованої недавно у видавництві НАНУ
"Академперіодика". Надіюсь, що цей
передрук буде цікавим не лише членам
найого клуубу, але й гостям сайту,
які цікавляться життям і творчість не-
пересічних людей нашої країни, чким
є автор цього видання.
У видавництві ≪Академперіодика≫ в лютому 2022 р.
надрукована п’ята книжка прози і поезій ≪Оріон
України≫ члена-кореспондента НАН України, члена
Національної спілки письменників України, завідувача
лабораторією генетики мікроорганізмів Інституту мікро-
біо логії і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України
Богдана Павловича Мацелюха.
Обкладинка книжки ілюстрована картиною ≪Оріон
України≫ художника Ярослава Мацелюха -- брата Б.П.
Мацелюха, на якій зображені замість трьох мегазірок
пояса Оріона портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки
та Івана Франка, а також символи зброї із відомих творів
трьох генїів у вигляді сокири, меча та молота, обвитих
ланцюгом неволі, а також обкладинками попередніх
книжок ≪Двокрилля≫, ≪Україна іде≫, «Безодня і вершини≫
і ≪Через терни до зірок≫.
У даній книжці поезія автора присвячена актуальним
глобальним і пекучим проблемам сучасноcті – світовій
коронавірусній кризі, гібридній війні Росії, міграції людей
і демографічній кризі, корупції і олігархам України, про-
дажній і непрофесійній законодавчій, судовій і виконавчій
гілкам влади, відсутності патріотичної і національно сві-
домої еліти і єдності політичних партій і громадських ор-
ганізацій, повзучому реваншу п’ятої колони і постійній
загрозі нового масштабного вторгнення російських військ
на територію суверенної України.
Крім цього, Б. Мацелюх присвятив ряд поезій ювілеям
важливих історичних подій і дням народження знайомих
письменників, громадських діячів і науковців рідного ін-
ституту, світлій і всепереможній любові, щедрій природі і
безмежному космосу.
Проза Б. Мацелюха представлена мандрівкою в історію
рідного краю, роздумами над важливими проблемами –
метою життя людини, відмінністю між українцями і росія-
нами в їх походженні, мові, гаплогрупах і ментальності, а
також спогадами про Михайла Гориня і лікарів-однокурс-
ників та про збереження пам’яті про Сергія Виноградського
в м. Городку Львівської області України.
У поезіях ≪Оріон України≫, ≪Триєдність≫, ≪Триста літ≫,
≪Тарас Шевченко≫ і ≪Сторіччя ЗУНР і УНР≫ Б. Мацелюх
глибоко вірить у незнищенність українського народу, його
перемогу над внутрішніми і зовнішніми ворогами, мир і
добробут в країні, позаяк провідними і незгасними зорями
України є генії Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана
Франка, а національними символами і духовними цита-
делями – Тризуб, синьо-жовтий стяг, мова, зброя і віра:
≪Тарас, Іван і Леся – Це Зорі України, /Нам світять з під-
небесся, /Як вартові безцінні. /Щоб ми з путі не збились,
В пітьмі щоб не блукали/ І з ворогами бились, /Свободу здо-
бували≫; /≪Наш Тризуб – багатий символ, /Не розкритий
ще донині: /Герб – душі і тіла стимул, /волі вияв, лет орлиний≫;
/≪Триста літ були рабами, /В гени рабський дух проник /
І керує справно нами, /Наче кіньми злий візник. /Двадцять
вісім літ свободи /Нищать тишком рабський дух /Українсь-
кого народу, /Швидшають до волі рух≫;
≪Наші мова, зброя, віра /Живлять непокірний дух,/
Поламає зуби звіра /Нації стальний обух≫; /≪Шевченко –
наш пророк від Бога. /Виконуймо його поради: /Гартуймо
єдність проти зради,/ За нами буде перемога! /Портрет
й Кобзар – у кожній хаті,/ І символ – вишитий рушник./
Ці обереги не здолати /Сьогодні, завтра і повік!≫;
≪ЗУНР і УНР – це два крила Української держави./
Гніт народ наш подолав /І Московщини й Варшави≫;/
≪Синьо-жовтий рідний стяг – /Синь небес і лан пше-
ниці – /Освітив щасливі лиця, /Вірність Богові простяг./
Символ Трійці – герб Тризуб, /Єдність букв у слові ВОЛЯ,/
України – слава й доля, /І гарантія від згуб≫.
Вірш ≪Наш Інститут≫ присвячений 90-літтю Інституту
мікробіології і вірусології НАН України: ≪Це для нас Данило
Заболотний – /Президент ВУАН і патріот –/ Храм науки збу-
дував добротний /Про незримих, сущих скрізь істот. /В їхнім
царстві ми шукаєм друзів – /Продуцентів корисних сполук/
І тісні із ними в`яжуть узи /Кандидати й доктори наук≫.
Будучи мікробіологом–генетиком, Богдан Мацелюх
розглядає крізь призму ДНК як носія генетичної інформації
людину, мікроба і вірусу та їхню взаємодію в еволюції:
≪R1a – гаплогрупа /Держить українців вкупі/ І слов`ян
вже безліч літ, /Наче стружечку магніт≫;/≪Українці –
це слов`яни, /Мають гаплогрупу R. /Москвини – монголів
клани, /В генах N у них маркèр≫;/≪Заселили згодом край
слов`яни – /Українців родовід могутній: /Це склавіни, анти
і поляни – /Наші предки славні й незабутні≫; ≪Бог нам дав
цінні й безсмертні гени,/Дав багату мову й чорноземи. /Не
скорили дух наш бусурмени /І Тризуб – божественну емблему≫;/
≪Епідемії одвічні: /Люди, вірус і мікроб /Зброю створюють
трагічну – /Труту й збудників хвороб≫; /≪Вірус – вбивця
многоликий, /Він міняє власні гени, /Щоб до нього ми не
звикли, /Захист не створили вчені≫;/ ≪Мікроб і вірус
незнищенні, - /Мутують,плодяться навкруг, /Несуть для
людства їхні гени /Мільйони нищівних недуг≫;/≪Людина
в сутності двоїста – /Природи і суспільства твір: /В ній
борються антагоністи – /Людинолюб і хижий звір≫; /
≪Мозок, мускули і серце /Та клітин імунітет /Тренувати
треба вперто /Проти дійсності лабет≫; /≪Душа людини –
розум й воля, /Записані у ДНК. /Реалізує гени доля /На
суджених в житті стежках≫.
Багато катренів Богдан Мацелюх присвятив найбільш
світлому і щасливому почуттю людини – вірній, ніжній і
всепереможній любові:
* * *
Любов – найбільше щастя у житті,
Продовжене у дітях і онуках,
Добра і миру в світі запорука,
Надійний компас до мети в путі.
* * *
Квітне, манить орхідея
У твоїй оранжереї:
Ніжні квітки пелюстки
У полон беруть думки.
* * *
Очі, губи і фігура –
Це наркотиків мікстура:
Я стаю від них залежним,-
Віддаюсь їм без обмежень.
* * *
Голос, погляд і усмішка,
Талія і гарні ніжки, -
Це твоя магічна сила
Цитадель мою скорила.
* * *
Ми з тобою – світу цілість:
Спільні погляди і цілі,
Ділим радість і страждання,
І одне на двох кохання.
* * *
З тобою злитися бажаю,
Немов із річкою струмок,
І мчатися до виднокраю, -
До сонця, місяця й зірок.
Мене приваблюєш красою,
Притягуєш, немов магніт.
Стаю прозорою росою,-
Цілую твій рожевий цвіт.
* * *
Очаруй мене, кохана,
Словом і красою тіла,
Щоб душа моя тремтіла,
Як струна фортепіано.
* * *
Ти для мене – сонце й море,
Небо у яскравих зорях,
Чарівниця – літня ніч,
Квітка запашна для віч.
* * *
У нічній небесній тиші
Місяць зіроньку колише,
В човнику її гойдає
На просторах небокраю.
* * *
Чоловік і жінка – тайна
Всемогутня, життєдайна,
Двох сердець у рай політ
Через хащі й твань боліт.
* * *
Волосся золоте на срібне
Змінили милої літа.
Тепер на зиму ти подібна,
Хоч в серці – осінь золота.
Автор у більшості своїх чотиривіршів висловлює
тривогу у зв’язку з гібридною війною Росії проти нашої
вільної держави, окупацією частин Донецької і Луганської
областей*, некомпетентністю різних гілок влади, відсутні-
стю реформ у важливих галузях юриспруденції, економіки
і науки, притяганням без доказових фактів до криміналь-
ної відповідальності учасників АТО, волонтерів і патріотів
України, встановленням диктатури однієї особи, роз’єд-
наністю демократичних партій і пасивністю суспільства,
збаламученого засобами масової інформації:
«Палку ставить нам в колеса
Із давен Москва – агресор.
В Європейському союзі –
Наші вірні, чесні друзі».
«Олігархи–баламути
Спантеличили народ:
Пхають із ТВ отруту
Людям в очі, вуха й рот».
«Українець – миролюбний,
Із давен він – демократ
І його тепер не згубить
«Слуг» прихований диктат».
«У світі йдуть постійно війни
За виживання всіх істот.
Мир тимчасовий, ненадійний,
Коли нема що класти в рот».
«Путін демонструє силу –
Атомом лякає світ.
Сила також є в горили,
Але розуму – ліміт».
«Всі імперії розпались.
На порядку дня – Москва.
Путіна – до трибуналу, –
Мафіозі божества».
«Україна – крок від прірви, -
Чвари, зраду і зневіру
Треба швидко подолати,
Щоби відсіч Раші дати».
«Церква, армія і мова –
Нашого буття основа,
Від орди надійний захист,
Нація під Божим дахом».
У книжці знаходимо багато теплих,дружніх поетич-
них присвят автора ювілеям важливих історичних подій і
дат, ювілярам – вірним друзям і колегам.
Яскравими і теплими фарбами автор змальовує кар-
тини весни, що полонять наші серця любов‘ю і вселяють
життєствердні та життєрадісні почуття.
«Палають сонечка кульбаби
В обіймах свіжої трави,
Чарують серце, ніжно ваблять
Травневі зорі мурави».
«Сонце з голубої висі
Будить сплячого нарциса.
Вмив росою біле личко
Чародійник невеличкий».
«Покрилась білим цвітом вишня
І серденько бере в полон
Така красуня гарна й пишна
Від нижніх віт і аж до крон».
«Радію у полоні я, -
Навкруг цвіте магнолія,
Пахучі білі пелюстки
Прикрасили мої думки».
«Добрим людям зичу я
Стріти кущ форзиції, -
Безліч золотих квіток,
Сонця щедрий острівок».
«В парку на краю алеї
Розцвіли кущі спіреї, -
Пестить душу білий цвіт,
Щоб ставав добрішим світ».
«Полки тюльпанів полонили
Міста кольорами веселки
І людям виростили крила
Природи дивні феєрверки».
«Фіалка ніжним ароматом
П`янить думки і почуття,
І я умить стаю крилатим,
І тішуся своїм життям».
«Бузок цвіте і серце наше тішить,
І ніжним ароматом нас п`янить.
Скоріш виходьте із домашніх нішей, -
У парку вас чекає райська мить».
«Запалили каштани свічки, -
День киянам здається світлішим
І яснішими стали думки,
Світ зробився неначе милішим».
Друга половина книжки ≪Оріон України≫ пред-
ставлена прозою: мандрівки в історію рідного краю,
роздуми над важливими проблемами – метою життя
людини, суттєвою відмінністю між українцями і росія-
нами в їхньому походженні, мові, гаплогрупах і мента-
льності, а також особистими спогадами автора**.
Після прочитання п’ятої книжку поезій і прози
Богдана Мацелюха ≪ОріонУкраїни≫, – а читав її рецен-
зент з неймовірним задоволенням і захопленням, – зали-
шаєшся під великим позитивним враженням від щирої і
вдячної любові автора до рідного краю і народу, його віри
в незнищенність української нації та перемогу її над зовні-
шніми і внутрішніми ворогами, мир і добробут в Україні.
Олексій Коваленко (Олекса Удайко),
доктор біологічних наук, професор,
провідний науковий співробітник
Інституту мікробіології і вірусології
ім. Д.К. Заболотного НАН України, поет.
м. Київ
Джерело: Світогляд, 2022, №2 (94), C.87-89.
________
*Рецензія нписана напередодні повномасштабного
вторгнення РФ в Україну, а саме: в січні цього року.
** В буремні часи боротьби українського народу за свою
Незалежність в 50-ті роки минулого століття Богдан
Мацелюх був репресований каральними органами СРСР
та відбував “покарання” в копальнях Воркути і Мордовії
аж до вимушеної реабілітації в Хрущовську «відлигу».
ID:
952493
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 06.07.2022 17:40:22
© дата внесення змiн: 15.07.2022 20:28:58
автор: Олекса Удайко
Вкажіть причину вашої скарги
|
..мені теж! 
