Горять душі в містах моєї тридцятирічної,
Вона ж така молода та суцільно вільна.
її сукня прострелена чорним відчаєм,
босоніж по землі, аби була сила.
Вони б’ють, знищують до хрусту кісток,.
—А ти пряди життя!— наказала мати—
Вони палять, роздирають на сірий шматок,
А ти зашивай, заплітай, не дай відірвати.
Летять ракети стрілами сатанинських братів
влучають…кривавими ріками трагічно пестяться,
витирають руки, скаляться псами “Я ж не хотів”,
а вона пряде, зашиває, лікує, дітки туляться.
Моя тридцятирічна - соляр з червоним хрестом
Достигає льон, допряде нитку,буде сорочка
Червоним кольором вишиває генетичний код,
“Ший, зшивай, пряди – бережи себе, моя дочко”