Крилами розноситься хуртеча,
Вітру рев по вікнам дуже б'є.
Страшенно кутає сувора холоднеча,
І гуркіт слабкий страху додає.
Змішалися холодні дні і ночі,
Морозна хуга заміта сліди.
Крізь неї видняться ворожі очі,
Що прячуть свої танки під сніги.
Аж раптом гул, і свист, і спазм гортані,
Синіють губи в холоді страшнім.
Запал гармати...нерви мов останні
Здимаються, як у страшному сні.
Тут сотні душ завмерли по підвалах,
Затримав подих, ждуть своїх хвилин.
І гуркіт кожного ворожого запала,
Доноситься до кожного з долин.
Там у підвалах дітлахи чекають,
Їх мами кутають від холоду зими,
А на горі запали синім сяйвом сяють,
Та розривають місто на шматки.
і. Людина, яка не пережила це, так не напише
прячуть?... Що заховали танки під сніги... 
