Поезіє, даю тобі себе усього:
І душу, й серце, думи й почуття.
Відтоді, як ввійшла ти в мене дня одного,
Присвячую тобі своє життя.
Я знаю, вибрала мене невипадково
Ти серед безлічі усіх людей,
Аби, твоє пізнавши кожне диво-слово,
Я сіяв мудрощі своїх ідей;
Неначе зерна, їх безперестанно сіяв
У розум, душі та серця людські,
Щоб кожен, їх пізнавши, відповідно діяв
Як в згоди час, так і в часи важкі.
Лише мене не покидай повік, ніколи.
В моїх же жилах ти течеш, мов кров,
З тієї миті дивовижної, відколи
Я суть свого життя в тобі знайшов.
І хай, що не твердять мені про тебе люди
Як тут, так і у дальніїх краях,
Для мене завжди будеш ти, а також всюди
Тим світлом, що освітлює мій шлях;
Тим світлом, що осяює і серце, й душу,
У розумі пробуджує думки
Тим усвідомленням, що я, як всі, все ж мушу
Йти попри долі темні сторінки,
Іти вперед, долаючи всі перешкоди,
Що доля буде ставити мені,
Щоб з нею цілковитої дійшов я згоди –
Лиш успіх мати у наступні дні.
Для мене, звісно, мати успіх в світі цьому –
Це реалізуватись у житті,
Щоб ті здобутки, що здобув колись я в ньому,
Й нащадкам слугували в майбутті.
Євген Ковальчук, 11. 08. 2019
ID:
956544
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 15.08.2022 22:20:04
© дата внесення змiн: 15.08.2022 22:20:04
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
