Він вибирає скам'янілості, ваші
Інтерпретації, ваш подружній досвід
Прямо з конвеєра, полями, якими
вже пройшлися корпорації, не цінне
каміння вирує, низька металізація
Перманентне схвалення
Прояви, бо це ж так важко
Вийти? Якщо ти це читаєш -
вітаю, ні, навпаки, співчуваю,
бо ми знову в'язалися у це болото
Зміни мій світ, щоб я міг вижити, чи
низько просити? Страти перемінної
сили? Я не хочу бігати по гребені
хвиль; - Я не можу тут находитися
більше, в цьому людському
сталевому творінні, це як кошмар
завмерлий перед повіками, мить
пітьма перед очима, перемістилася
Розпливлася, де Я?
Планета колапсує
Молода, ні, моя віра
Немає повітря,
та мене вже душили
Руйнівна безпомічність
тільки лавове ядро і лишилося
Я не можу думати про морські
глибини без відчуття екстазу
Чорна безодня океану конечна
Ходячи по слизькій імлі, боялася
зоряного неба, там і ні калюжі
скільки не лети, одні небеса
Загарбане світлом тремтіння
вакууму, видозмінене Ніщо
Безодня по якій можна ходити
Прохала Його, те й отримано
Знаєш про яблука, ідеї і секрети?
Поділимося? З чужим яблуком,
з чужою ідеєю, без секретів
Чиїсь рештки стануть стовпотворінням
Вакуолі, Як тебе викурити з голови
Так як те роблять в своїх хатах шамани
Проти злих духів, які трави смалити?
Відчуваю себе знеможеною амебою
Запрошую усіх на власну жертовність
Тільки й тому, матиму компанію, моя
Роль - передбачена, ваша лиш можлива
Вакуолі, дикі сни переходять у реальність
Оминаючи романтизацію твоїх фантазій
Ти як видима пухлина, не маю вибору -
Це означає, єдиний шлях - вгору
Можливості цієї площини вичерпані
Найстрашніше - найбажаніше
Твоя відповідність моїй ідеалізації
Здається, я з'їхав з глузду
Лиш ненависть я відчуваю
В кожному клаптику плоті
Гниття якої споглядаєте
Мені краще не починати
Танцювати, більшість
Соромиться голого тіла
Кістки, - Так, чудовий
Серіал, так багато
Можуть розповісти..
Посеред Власної Руйнації
Інколи ти посміхаєшся
Вже кохаючи подумки
Не лагідно.. так? Ти що зн..
Інколи ти усміхаєшся
Щоб загоїти мовчазну
Порожнечу, невинну рану
Не один серед симуляції
Так або інакше - Вона
Не від неї, зовнішнє втручання
Сьогодні вперше за тривалий
Термін вперше розправив
Плечі, навіть усміхнувся
Вечору, знайшов йому
Компаньйона серед думок
Не пригнічених людяним
Всією тією мавпячою
Суєтою, нездорова
Стриманість говорить
Я усміхнувся вперше за
Довгий термін, є дата і година
Вказана у запрошені на страту
Роль Іуди? Звісно, могли і не
Запитувати
Так і не зрозумів, що
Вартує уваги у цьому
Світі, забагато усього
Тупо лягаю спати
Як ж Я тебе спогажу
Станеш звичною -
дешевою, роздробом
Послушницею, все ж тому,
бо я тоді не хочу смалити?
Ти що забула, все, що мусиш
Для мене - це жити, ах, точно
Вже говорив, чому я не розпо.. ?
Жінка десь за мріями
у тому ірреальному світі
Я завжди там тілом тільки
з Тобою, міняєш для мене лиця
Там нам більше не потрібні люди
Цнотлива кожного місяця, що за
репетиція зачаття, везло - не болісні
дні, я - нестерпний, відняв у людей
Тебе, замість того, щоб з тобою
Вийти до них, несучи на руках, ах
Можливо серед люду
і ми б стали людьми
Як це бувши знизу
самій насаджуватися?
Це відчуття занадто
Особисте, щоб не поділитися
Трясця, та ти чи не найгірша
Не річ у моїй голові, зимове яблуко
яке краще з'їсти в кінці липня, сер..
Хто тебе зберігав так бережливо?
Не покрилася і морщинками
Налилася цукром.. Зелений
Чай вживаю лиш з переглядом
Фільму, нагадує дитинство,
якого не було, спонтанна
Дичина, скільки ж там трофеїв
У самовпевненість таку потрібну
Говориш, щось що як і Одрі
Печаль інколи плодовитіша за
Щастя, благаю про допомогу
Та в чому? Плачу за часом
Не за богом, що рухається в ньому
Втечеш перед тим як закровоточиш
Невже поцілунки тебе в голову
Викривають мій похилий вік
Гнилий, все чітко, гостро
Злим прокидаюся, один
Двоноге зло встає з підлоги
Мусила відсікти їх, щоб цей Я
Лежав безпомічним, мусила
Бути поруч, випробування
Встати так, наче з тобою,
щоб заснути не одиноко?
Шляхетна впевненість у
Безперечному майбутньому
Нарешті
Немає часу на пояснення
Я не спав три дні
Мені потрібні кристали
Час - гроші, мовчи
В мене було 20-ть стаків трави
(Стак - 266 грама, проблема, що
Одного сорту, наміряно, інак би
Смоктав різні і так нікого в собі не
Виховав би, щось в основі - сатива)
Трохи мескаліну, гриби
Море різнокольорове, рослинна
Дієта, мало ж рухаюся, ковтаю
Камені, що? Гриби не рослини?
Не то щоб це все було потрібно
Але коли летиш добувати руду -
необхідно себе розважати
Зійдеш з глузду на самоті
Не пускаючи нічого по-вені
Прикрий ротик і мовчи, це не
"Луна 2112", мироточить
Дух, виливається ектоплазма
Не, мене справді дратує це
Напруження, дароване
Чи моя когнітивність
Передбачає спільність?
В мене не виходить використовувати
Свій розум, якій "милій" такий потрібен
Успіх, чи то листя опале
На вулиці незнайомцям
Дівчата завжди відмовляють
А в приміщення - зась, клітка
Тому в закладах і знайомся
Ти маєш за "що" вхопитися
Вона себе замкнула тут по
Власній волі, а назовні - всі
Біжать, наче не одне до одного
Їй просто потрібно прикритися
Схожим заземленням, спокійні
Занадто, чому я вас розпочинаю
Ненавидіти, так зріло, ці хвилини
Роздратування - що як смерть
Все ще справа одинока
Хтось сказав травка допомагає з
Поверненням тривоги у рутину
Уявляєш яким мусиш бути мужнім
Для дотику? Я ніколи не відчував її
Ефекту, можливо лиш настрої у які
Вона завертала букети квітів
На похорони? На третє побачення
У неї вдома? Щось легке, невинне
Дике, як і все в житті - варто спробувати
Робити основою? Вибір кожного, не підсів
Це один з моїх нормальних станів, транс з
"Обраною", поки назовні - несвідома робота
Любити значить - захоплюватися, будь-то
Родимка, чи соціальні зльоти, так важливо
Вчитися, використовувати розум для спільної
Любові, спокуса тендітна, вбрана невинно
Щось задає футболці правильні форми
Маленькі, хочу звільнення, твої пухкенькі
Губки хочуть сказати більше,
аніж допустимо, - Давай просто
Це зробимо, - Впевнена? - Не
Зовсім, це ж я мушу запитувати
Невже тобі буквально достатньо
Просто спати зі мною? - Занадто
Ти мила для сексу, - Помовкуй
Твій мозок не передбачав фантазіями
Мою вроду? Кохання по-симпатії
Чогось не вистачає для препарування
Душі, напевно ми занадто вбогі, десь
В собі, що за безкорислива любов
З Тобою вперше пожалкувала, що
Сама себе позбавила невинності
тамп..
Вона навчила мене доречно обійматися
А я її лиш боятися, всели в мене свою
Впевненість, я тану з тобою, пам'ятаєш
Що я крижаний холод, все догори-ногами
Невідповідні тілесними метафорам
Все ще можу довести тіло до знемоги,
але розум передбачає йому іншу роботу
Що за біда, подряпала мені серденько
Перед тим як розбила, знайшов шматок
З найменшим відсотком тебе у складі
Тебе у складі, я використав усі слова
Здається, як там? Чим більше полігонів
Тим чіткіша модель? Бульбашки і
Многокутники, це безперечно задум
Древніх, потойбічна імла грає високо
Мелодійно, не поспіваєш, затяжно
Не потанцюєш, тільки якщо
Наче мертвий, наче мертвий
Рухаючись повільно, в такт
Мелодійній порожнечі
Нехай грає вічність остання
Хвилина "Darkbloom", колами
Invent, Animate
Що стоїть за твоєю темною красою..
Боги, і потрібно було слухати
Суїцидальне Мовчання, Мені подобається
Твій стиль, хотів б мати поруч для натхнення
Просто іграшка? Чи поетам вдалося пояснити
Як це наполягати у виживання? Щось між повією
і кішечкою, погладити, поговорити не про Себе,
не для Себе, пом'яти, трансцендентне відчуття
від спостереження такої високої краси? Описати?
Так, Вона вартує того, щоб смерть існувала
Матеріалізувати досконалість,
дає полюбити цей вид смерті,
і прийняти породу? Конвеєрну
Смерть прийде так само непомітно
як і поросте травою твоя могила
Що за варварський спосіб, прико..
Що за завдання, знайти "Милу"
Підпалюй, нехай все згорить!
Смали, поки все не пройде
Смали це лайно, випали губи
І накурити Її до блідого лиця,
до страху в сірих очах, легше
Візуалізувати досконалість
Не люби мене, люби тих,
інших, що не тут і зараз, а
мене - Обожнюй, Обожнюй!
Поки я жива, поки я жива!
Все бігаєш з "рубки" на "кухню"
Ти багато їси, і не товстієш
Хотіла б від тебе дочку.. Стоп
Ніхто не ділиться картами
Зоряного простору, допомагають
Галюциногени, що за вища сила
Відчуваєш потік
Передбачаєш рух
Корегуєш курс
Від краю до краю серце в пітьмі
згорає, і мрії з тобою вмирають
Чому ми не можемо порушити
Особистий простір одне одного
Спонукаємо і допомагаємо
Наче є гра в гордість, чи то в сором
Тебе хочу
Їси і не товстішаєш, хочу від
Тебе дочку
Суп герцога - це сирний крем
з солодкими пампушками
Я прокидаюся в історії по тобі
Чому Ти не можеш просто
З'явитися, силою якою я
Безуспішно хочу зникнути
Чому я ніколи не хотів
З'явитися перед тобою?
Невідповідність, не очікуй
Й не проси, хоч з натяком на
Вроду, вмірливу, замирливу
Вмірливо розпусливу, для
Мене, ніхто ж не побачить
Коли лиш двоє одне одного
Доводять? Горду на двох, трішки
Веселу, що з ненавистю до думки -
Любить, з урахування кількості
Здається я ніколи не прокидаюся
Крізь транс воджу це тіло, блукач
Я не хочу синього робота
Що завжди виживає за рахунок
Тих, що повзають за рубцьованими
Краями Їхніх штанів, нехай Вона
Буде дешевою, не зрозумійте Мене
Збочено, нехай вона просто буде
Вбогою, там де не відчути і не спробувати
Надумано, безпричинно, чи дурно
Безперечно, безуспішно час
Знайомлячи задавав запитання
Та чи ти нормальний, пора би
Прийняти свою особливість і
Модифікувати її під бажання
Особистості, для того і нада
Нада, не "потрібна", бо нічого
Не вимагаю, наче, на яке
Виживання я мушу стати, щоб
Зустрітися з Тобою на одному
Шляху? Скажеш що в мене
Буде шанс, просто прийди б
Я? Куди? Де будеш Ти, що
Знає мене наче вік, і без
Закоханості, без причин для
Неї, я так хочу, щоб ти
Нахилилася перед мною
Розпусно демонструючи
Декольте, високі і пружні
Вони повисли, виказуючи
Легеньку важкість, пробачте
Просто, міжгалактичний маркіз
Де-Сад, плачу по тобі, кожного
Ранку, не наважуючись навіть піти
Погуляти в центр міста, потоками
Стражденних, там знову будеш Ти
У якійсь незнайомці, і далі що?
Відмираю, так важливо мати
Сміливості, дрібку, залишаюся жити
Лиш обнадієнням, ні, те не Ти
Була, я так і не доторкнувся до
Жодної твоє інтерпретації, знаєш
Якби то була справді Ти - Я б
Боявся? Так важливо вміти
Во-ім'я інтересів валяти дурня
І мені давно-давно вже не
П'ятнадцять
Почни все спочатку, ти й не розпочинав
(Антракт: Ну всьо, це смерть, - Так,
подумай про щось приємне, -
Одинока дружина лиш перед
очима, ні, - Поділишся як виживиш?
Що бля, - Я дарую тобі трохи люті
перед смертю, чи це не чисте світло?
Ця війна діло боягуза, ти не побачиш
лице ворога, мо лиш демотиваційне,
що вже мертве, страх без честі
У бою лицем до лиця, ми їх жаліємо
Як ягнят на забої, а ми для них в полоні
Лиш для препарування, щоб довести страху
Вони також можуть вмерти, сильніша
за ненависть лиш безпомічність) Літаю
Хворий виродок, чи геній, подивись у дзеркало
Зроблене руками якісне, якщо йдеться про
відбиток пальця, - В Тебе є друзі? Показує
череп, щось пішло не так, сироти сиріт
Як зорі, нащадки, металеві, скільки
можливостей дав час вам у володіння
до того як все сплавиться в радіоактивне
Єдиний у Циклі Момент, Демони
Ця Відповідальність Занадто Важка
Жінка - не більше як Матка, Надія
"Невже, останньому на землі хтось
постукає у двері?" - Йдіть на..
І скільки в Тебе Їх? Дітей, якщо
більше часу проводиш за роботою?
Темне розуміння, не життєдайне, не Лю'
Деспотія, швидко кінчаєте, здоровіші
Миліші секунди на самоті з собою,
аніж хвилини з жоною
Ми не всі ті люди,
якими виходимо на люди
Зустрінемося у якомусь пабі
Тебе в кінці - поб'ють мої
Залицяльники, більш вправніші
Яка цариця завойовнику, любов
Ненавидить любов, зізнаєшся кожного р..
"Яка королева"? Чому ж тоді в Мене "Дві"
Яка народність надасть тобі Левіафана
І Ви летите, роками, насправді, кожен
на своєму, самотні, до планети, щоб лиш
множитися і воювати одне проти одного
Ні? - Там інтелектуальні асиміляції
А тут.. - Програєш бо бачиш змагання,
а не прекрасні сюжети, дві сигарили
Лиш в одній з них Я, в якійсь десятій
Частині, що потрібно? Так, викурити
Усі, Я в кінці, після захоплення і
Розуміння його влади над розумом
Прийдеш так рано, єдина моя корона
Яка ніколи не впаде, о, ні(ні), починаю
Вдихати, те, що призначено лиш для
Смакування слизистою оболонкою
Рота, вкрала сердечко, інструмент
Просто маріонетка, той боязливий
Вогник? Що все не давав мені вмерти
Забирай же, і мчи, його перед собою
Тримаючи, не травіть бур'янів
Нехай множаться бджоли, бо
Я також не вірю у "просто"
Що все ніяк не потухне
Яку бісовитість ти
Пригнічуєш, щоб осідлати
Спільність, і полетіти за "Чобіточками"
Це все для людей, що з ясністю лягають
Якщо ми тут щоб рятувати
(вдавати) одне одного від небуття
Ти не темна, а так, прозора
Ідеальна призма, щоб вивчати
Темні начала, й мо', ось нарешті
Я на собі не зациклений, приреч..
Я дивлюся на тебе, крізь себе і
Не бачу проблеми, твоя врода
Її здатність надавати забуття
Такий стабільний, навколо
Все-змінне, слово природи -
"Я", невже якому нічого не подобається?
Надприродна трагедія, я не можу дихати
В людини єдине хрещення - інтимне
Свідоме, спробуйте мене вилікувати
Використанням за призначенням
І не більше, що робити коли смутно?
Говорити з деревами, дотепно
Як і коли щасливий, все як в людей
Те, що нас не вбиває
Робить нас каліками
Без підтримки
Ти скрізь, ах, смуток
Не раціональне
Простоювання
Навчить він мене його,
і згинемо, бути собою,
не намагатися зрозуміти
Розвалишся, цілісна, такою ж
Ти Його рятуєш, Бути собою..
В мене є ж шлях, не заважає
Кам'яний хрест, я тебе бачу
Краєм ока
Збиваєш мій хаотичний порядок
Надією на спасіння, вихід у Тобі
Тут і там, шастають психи
І нікому нема до них діла
Запобігти нікому, ніколи
Подякуй, що не сплачуєш
Податок на дихання під
Моїм дахом, смієшся
Рахунок давно не в мою
Користь, крізь шахи він
Виказує свою любов
Не любить протягувати
Руку, всі ходи такі невинні
Але ти проваджуй, мені
Подобається, нікого не
Цікавить те, як ти кровоточиш
Лиш те, як ти живеш, виживаєш
Так, ми живемо всупереч лімітам
Не розпочинай бою, який закінчити
Не можеш, тобі краще втекти, до
Того, як розпочнеш кровоточити
Любиться до дзвону у вухах
Здається, говорить, тупію
Неприємно, наступного дня
Боліли лімфовузли, у обох
Мені потрібні граблі, сортувати
Камінці, роботизовані клешні
давно зламалися, але програма
все ще розпізнає, тіло не вічне
Все як в тумані, моя хата скраю
Під штучною гравітацією, десь
у хмарі з астероїдів, не знайти
Відірватися від згуртованості
Все зведе на ніт, почуттів мало, замало шахів
Матимеш незвичну жінку, говорила циганка
Я знаю свої смаки, тут і нічого гадати, послана
Молодий пастор, помилка, всі сприймають
Нормально мою відвертість, але це хтивість
Мовить, під шум матерії в голові
Під її світло жертовне, акреція
Дані котрі видає система орієнтації
здаються випадково згенерованими
і не відображають жодного можливого стану
в яких система може находитися, зіграємо?
Може щось згадаєш? Коли "Ззовні" буде
все готово? До Тебе прийде "посланець"
Якого сам знайдеш за вказівками Древніх
(Не згадав, бо посланниця була наймолодшою
Ні, все згадав, не дарма ж назвав Ліра, пофігу
Прохав ж наймолодшу, я пишу це все лиш
Для власного задоволення, порозуміння?)
Аридиф очищає від мертвечини
беззубий череп темного, Свого хроніста
Ритуальне самогубство, чи не красиво
Захлинутися молоком дружини, а насправді
Власним блювотинням, перед народженням
Всі Ми обираємо свого життя відносності
Не маю нічого, бо все в майбутньому, відпусти
Забери в людини все, віддай половину, щось
Згинуло, авторегуляції спокою порушені
вдихи, видихи, як прибої
полюби мене байдужим
і я буду лиш для тебе ним,
дурним, - Що ти наробив?
Тебе знову зґвалтувати за
Мовчазною згодою? І що
Найстрашніше, Ти піддався,
як Мені, ніби вартій, смійся
Ти в тій самій позі в якій я
Тебе і покинула, параліч
Волі взяв? Що? Ніколи і не
Відпускав? Бідненький
ID:
956755
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.08.2022 23:58:09
© дата внесення змiн: 17.08.2022 23:58:09
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
