Здається більше сил немає нам чекати звільнення душі
Нас розриває із середини незвичне почуття що кличе
Залишитись на місці ми не можем і блукаєм ніби в полі
Серед своїх страхів, а ворог за дверима все бурмоче
Заламати хоче нашу волю за якою він прийшов війною
Не зрозуміти лиш на скільки сильне відчуття свободи
Ці нелюди забрати хочуть всі життя у темряву з собою
Безодня знов в крові невинних і залишаться одні сліди
Жахіття зародилося в серцях що ворог все іще тримає
Не відпускає й на хвилину і погрожує життя забрати
Із кожним допитом усе сильніше наші почуття зжимає
Так мало сил залишилось, а нас продовжують ламати
Безодня нам здається вже заповнилась сльозами, кров’ю
Нестримних воїнів що боронить пішли свою свободу
Дітей невинних, сильно що бажають ще побачити сім’ю
Душа чекає помсту ворогу який кров п’є всього народу
Живе тремтить коли лунають постріли у нас над головою
Біжать російські воїни за волею, життям простих людей
В думках хаос не зрозуміти краще що, померти чи живою
Залишитись немов би іграшкою у руках душі губителей
І знову за закритими дверима на хвилину лиш в свободі
За стінами кати російські з криками змивають кров
Наповнюють безодню страхом і слізьми дітей в неволі
Вбивають українські сім’ї не знімаючи пов’язок і оков
Надія це вже розкіш коли ми в руках скотів російських
Бажання вижити і не зламатися щоб повернутись нам
Іще палає, але і сил нема поки ми в зашморгах вузьких
Чекаєм гідно звільнення з полону, смерть всім ворогам!
25.09.2022 (Яресько Я.М).
