"Залиш надію кожен, хто сюди заходить",
А йдете ви, як наче медом мазано вам тут,
Либонь тому, що в вашім домі немає меду.
Ижицею, "зетом" намалювавши свою суть,
Шваль шолудива мріє нами верховодить.
Нас залякати хоче ракетами і градом,
Атакує вдень, сон, спокій забирає уночі.
Досхочу вбиває. Катує. Ґвалтує. Нищить.
Іще і мародерить: магнітики, труси, харчі.
Юроди, невже не дружите ви з глуздом?
Коли то так, повторювати буду знов і знов:
Облиш надію, кожен хто сюди прибуде!
Жага наших земель вас до добра не доведе.
Едему нашого ніколи вам не здобути,
Натомість лиш проллєте власну кров.
Хіба не бачите? Іде війна більше пів року.
То мали б скласти два і два. На жаль,
Отримали ви п'ять, додавши нам мороки.
Сюди хто лізе, кажу, покиньте сподівання!
Юшки вам не зготуєм. Хіба що тільки з вас!
Додому забирайтесь швидше! Не гайте час:
Ирстити будемо усіх, відспівувати зрання!
Збавтесь надії, раз в Україну ви ступили:
Абищиця тепер для нас ваше життя.
Халепу смертну накликали по своїй волі,
Отож, не ждіть от нас ні квітів, ні любові,
Дамо вам скуштувати отруйної юдолі.
Ивернем вмить полетите ви в небуття.
Там спіть в могилі. Самі собі її стелили.
Ьосіє, чуєш? Дарма ти Україну зачепила!
____
Ижиця - літера "В"
Ирстити - хрестити, але розмовний варіант "лаяти"
Иверень - тріска, відрубана від дерева, грудки землі, що летять з-під копит коня, який скаче
Ще б росіянам би цю думку якось донести. Перекладати не хочеться, а української вони "не розуміють".
Хоча, коли їм трупи не доносять правду, то слова не впораються.
